Realbikers Club  

Вернуться   Realbikers Club > Главное > Отчёты > Архив поездок за 2016 год

Ответ
 
Опции темы Опции просмотра
Старый 26.06.2016, 23:08   #1
Yrik
Форумчанин
 
Аватар для Yrik
 
Регистрация: 15.10.2008
Сообщений: 2,272
По умолчанию 26.06.2016 вот тсуга...

наверное это будет самый короткий отчёт
смелых оказалось 8 чилавек, тсугу нюхали, на тис писяли, сельских пьяных неадекватов видели, жара+37, сгорели нахрен, грунтами дали 140 км
всем огромное спасибо за компанию, приезжайте ещё
Yrik вне форума   Ответить с цитированием
Старый 27.06.2016, 01:09   #2
sikmentality
Форумчанин
 
Аватар для sikmentality
 
Регистрация: 16.08.2011
Адрес: Украина
Сообщений: 1,745
По умолчанию

привет маме, любимой, корешам и аватару из МаЗа)
sikmentality вне форума   Ответить с цитированием
Старый 27.06.2016, 06:47   #3
sokoloff
Форумчанин
 
Аватар для sokoloff
 
Регистрация: 01.07.2010
Адрес: Сумы сити)
Сообщений: 3,484
По умолчанию

сразу видно,норм катнули)
__________________
"....собака, при чем беспородная и старая..."
sokoloff вне форума   Ответить с цитированием
Старый 27.06.2016, 06:55   #4
Devil
Господин горных дорог
 
Аватар для Devil
 
Регистрация: 07.10.2008
Адрес: Сумы
Возраст: 32
Сообщений: 4,273
По умолчанию

__________________
Господин горных дорог. © Мельница
Devil вне форума   Ответить с цитированием
Старый 27.06.2016, 07:27   #5
gigant
Форумчанин
 
Аватар для gigant
 
Регистрация: 19.07.2011
Адрес: Сумы. Украина
Сообщений: 1,141
По умолчанию

где хвотки?
gigant вне форума   Ответить с цитированием
Старый 27.06.2016, 08:10   #6
Shkurik
Форумчанин
 
Аватар для Shkurik
 
Регистрация: 30.08.2011
Адрес: Сумы
Возраст: 26
Сообщений: 439
По умолчанию

а я с родителями ездил на речку)))
+37 это жесть расход воды и сил ...
__________________
Shkurik вне форума   Ответить с цитированием
Старый 27.06.2016, 08:20   #7
Joni
Форумчанин
 
Аватар для Joni
 
Регистрация: 08.02.2010
Адрес: Сумы
Сообщений: 601
По умолчанию

Александер, а что ты знаешь о расходе сил и воды на 140 км ?
Правда ездили в другие края, но вчера усі молодці!!! схогели не то слово! 124 км и кидс набор 760м(815)
__________________

Людей люблю - природа ближе мне
Joni вне форума   Ответить с цитированием
Старый 27.06.2016, 18:37   #8
mayua
Форумчанин
 
Регистрация: 10.09.2015
Адрес: Sumy
Сообщений: 48
По умолчанию

Вже вкотре пропускав чудові концептуальні покатушки від Yrik і кожного разу, читаючи відгуки і дивлячись фото і відео радувався щирою радістю, що у мене таки не вийшло поїхати. Адже яка людина у своєму розумі буде обрікати себе на такі муки? Але настав той день, коли я не зміг знайти приводу не поїхати, власне привід був, але фізично я знаходився в Сумах і заспокоїв себе тим, що я повернусь в Суми вчасно (в 5 вечора) щоб встигнути зробити дві справи одним махом. Ага, повернувся…

Цього разу планувалось їхати в Шкуратівку, дивитись на унікальний дендропарк, в якому ростуть, в тому числі, метасеквої і багато чого іншого. Маршрут планувався на 100 км. Зайшовши в googpe maps подивився, що тільки прямим ходом до Шкуратівки 54 км., а оскільки ми збирались їхати грунтами, то в прогнозі дистанції відчувалась якась невеличка натяжечка.

Намазавши сонцезахисним кремом частини тіла, які виступають за одяг і зібравши рюкзак я виїхав з дому о 9-30, 26 червня 2016 року.
Так виявилось, що прибув до місця виїзду я першим. Оскільки велосипедисти не залежать у своїх переміщеннях від інших видів транспорту, то і слово «пунктуальність» у їх трактування, напевно, має певний специфічний відтінок. Відтак усі зібрались і скупились далеко не в 10 і виїхали ми ближче 11. Взагалі в таку пекельну погоду логічним було б виїхати на світанку, пересидіти десь пік сонячної активності і увечері катити назад, але я все забуваю, що приєднався до покатушки клубу анонімних мазохістів, тому тут все робиться навпаки.

В районі курського мосту викатили на колії і поїхали вздовж них. Взагалі формат покатушок не трасами в грунтовими дорогами мені видавався найкращим з точки зору можливості насолодитись краєвидами і не паритись постійно через автомобілі. Я не враховував те, що я ніколи не катав в колективі, але про це пізніше.
Трохи виїхали за Суми і в команді стався перший прокол.



Добре, що у велосипедиста була запасна камера, оскільки колеса у нього були вузькі, і ніхто йому не зміг би позичити свою. Доки більш досвідчені велосипедисти допомагали міняти колесо (яке було звичайно ж з нестандартним отвором для накачування) і ломали голову як накачати ненакачуване, я скористався моментом і потофографував колії.



На щебні знайшов абсолютно цілу мушлю.



Два варіанти, або хтось їхав з моря і викидав з вікна потягу ракушки, або ця мушелька ідеально зберіглась під час видобутку щебню і не була пошкоджена доки загружалась в транспорт і в хаотичному порядку вигружалась вздовж колій. Іноді в житті бувають справді фантастичні збіги…

Трошки згодом виїхали на трасу і докатили решту шляху до Степанівки (ви знали, що в Україні 50 Cтепанівок?). СМТ засноване в 1670 році, тут знайдений старовинний курган, а поряд з селом курганні могильники, але я про це поняття не мав, коли ми там катили. Далі почалась грунтовка і веселощі. Неймовірної краси поля пшениці і багато, багато пилу. Недолік колективних покатушок по грунтовках в суху погоду в тому, що насолоду отримують тільки ведучі велосипедиста, а всі, хто за ними збирають на себе пил і підснідують українськими чорноземами, якщо хто раптом не встиг поїсти вдома.



Я іноді намагався прижиматись до ведучих, або їхати по нероз’їждженій частині дороги всередині, але в таких умовах, нажаль треба фокусуватись на дорозі і колегах по колективу, насолоджуватись краєвидами не встигаєш.



Десь на перехресті зупинились на пару хвилин, почекали тих, хто відтягнувся або не дихати пилом.

Недалеко від залізничного преїзду в Амбарах знову сталась якась заминка у одного з велосипедистів. Доки частина команди йому допомагала – решта поїхала далі, щоб перечекати в тіні. Під час цієї зупинки я опустив погляд на свої ноги і вперше відчув всю красу покатушок по грунтам. Далі проїхали через залізничну станцію Амбари.
Жителі села Амбари дуже постраждали під час Голодомору (геноциду українського народу) проведеного урядом СССР 1932–1933 та 1946–1947 роках.

Далі дорога пролягала через сільські асфальтовані дороги. Така частина маршруту, як на мене, є оптимальною, оскільки немає пилу, автомобілів і можна ловити гаву і спостерігати краєвиди і життя сільських жителів. Дорогою зустріли гніздо бузьків, себто білих лелек .Вцілому дорогою ми таких гнізд бачили штук 5.





Далі було село Білани і Вири. У Вирах зробили пітстоп біля місцевого кафе. Я зтрощив свій термозок, настільки божественно сало ще ніколи не смакувало. Окрім того цивілізація крокує впевненими темпами і селами України, тому на десерт було чудове морозиво в кульках. Село Вири має історичну цінність, було засноване козаками, тут є залишки городища сіверян (VIII–X ст). В селі, увага, проходить щорічний турнір гусячих боїв! Хотів би я таке побачити).



Далі знову йшли красиві пшеничні поля. Вдихали запах пшениці і раділи (принаймні я) багатству нашої землі і праці хліборобів. Сподіваюсь наше село (як збиральне поняття) врешті відродиться. Проїхали луг, згадався луг в Шостинських краях. Раніше місцеві люди дуже непогано жили за рахунок природи, розливалась Десна, луги були багатими на трави, які збирались для худоби, озера і плавні були багатими на рибу і диких птахів. Минулого літа Десна не те, що не розливалась, а в деяких місцях її можна було перейти пішки не промочивши ноги вище колін.
Подейкують, що причиною, окрім засухи став забір і перекидання води каналами в інші водойми на території Росії. На лузі трактор косив траву а неподалік тасувались «стада» лелек. Цікаво, що собаки, які оберігали тракториста зовсім не звертали увагу на лелек, зате велосипедисти їм здались набагато цікавішою здобиччю.



Дорогою через села зустрічали доброзичливих селян, які підказували нам дорогу, поїли водою з колодязя, а один дідусь навіть провів нас на своєму велосипеді аби показали потрібний поворот.

Проїхали через Зарічне, Москаленки, Куянівку. Нашу поїздку можна було сміло назвати «Дорогою злочинів радянської влади проти українського народу», кожне селище, яке ми перетинали постраждало від геноцидів 1932–1933 та 1946–1947 років. В Куянівці, доки розпитували дорогу у місцевих вийшло сфотографувати місцеву церкву. Була вона збудована в 1814 році. Є однією з кращих пам’яток зрілого класицизму в Україні.



Виїжджаючи з Куянівки поїхали не в той поворот, а коли повертались пробили другу камеру в команді. Доки камеру ремонтували усі розмістились в тіні саду біля школи. Я з сумом подивився на свої ноги і поцікавився чи будемо ми проводити конкурс на найбільш брудні ноги, бо, з моєї точки зору, я заслуговував на головний приз.



Катнувши ще зовсім трошки ми нарешті приїхали в Шкуратівку. Першим to do за списком було відвідування місцевого магазину. Від місцевих п’яничок дізнались, що всі стаціонарні магазини вже зачинені, але у нас є шанс затаритись в «магазині-будинку» десь вкінці села. Приємно було відчувати їх захоплені погляди, коли вони дізнались, що ми катимо від самих Сум. Yrik, як справжній спортсмен пригостив дядьок цигаркою і ми покатили в пошуках їжі і води. До речі за цигарку аборигени розказали нам що купатись в цьому селі протипоказано, зате десь недалеко є водойма «з ідеально чистою водою і чудовими пляжами» і що туди їздить половина Білопілля купатись. Життя потрошку налагоджувалось.
Врешті знайшовши будинок-магазин ми як голодна і спрагла орда увірвались до будиночка і вимели пів «магазину» щасливого дідуся. Ніхто не сперечався з цінами, а дідусь їх звичайно ж пам’ятав на пам’ять і з блискавичною швидкість додавав ціну без допомоги калькулятора. От дідусь-продавець вже не був вражений тим, що ми приїхали з Сум, казав, що він в молодості катав в Суми на велосипеді у вигляді ранкової зарядки.

Після магазину ми зі спокійною душею поїхали нарешті дивитись те, заради чого пережили стільки (мук і страждань) прекрасних моментів – дендрарій «Мухопадове чудо». Дендрарій був створений ентузіастом і вчителем місцевої школи ще в 1967 році. Цієї чудової людини вже немає на світі проте він залишив по собі чудовий пам’ятник. На ттериторії дендрарію росте більше 50 видів рослин, в тому чисті і мета секвої з Північної Америки. На вході висить стенд на якому хтось намалював кожне деревце в парку. Дерева пронумеровані по горизонталі і вертикалі і підписані відповідними номерами. Якщо хочете знайти якесь дерево – все дуже просто! «Просто» запам’ятовуєте «координати» необхідного дерева, знаходите точку відліку і рахуєте де знаходиться ваше дерево на перехресті 35 ряду по вертикалі і 75 по горизонталі.



Особисто я секвою знайшов, принаймні мені хочеться в це вірити.



Тсугу ми знайшли в теорії, принаймні нам усім в це хотілось вірити. Погодувавши комарів хвилин 20, подихавши хвойним повітрям і погулявши по парку ми попрямували до водоймища, лазурного берега Білопільщини.

Трошки поблукавши, але знайшовши правильний поворот за допомогою мого смартфона і програмки maps me (на правах реклами якою ми, до речі, користувались не рідко, ми нарешті виїхали до водоймищ в Цимбалівці. На «пляжі» відпочивав, очевидно, увесь місцевий бомонд. Спочатку люди радісно зустріли нашу появу, але потім подумали вдруге і почали бурчати «понаїхали тут» і «порозкидали свої велосипеди». Ідеально чиста водойма виявилась ставком з глиняним і замуленим дном, купою водоростей на вході, дохлими рибками і кольором насиченого бордо. Але особисто я був готовий купатись де завгодно, тому довго не думаючи відправився насолоджуватись грязевими ваннами Ніцци білопільського району.

Коли всі вже трошки втамували голод і повідмивались від дорожнього пилу почалось шоу. Справа в тому, що це якраз був день молоді і душа вимагала свята і розмаху. Місцевий сільський голова замовив дужек руте і реалістичне аніматорське шоу «Виштовхаємо восьмитонний МАЗ бухохо 18 річного чувака з ями усім селом».



Гра акторів була відмінною, головний персонаж, водій ніби випадково хотів розвернутись і, не розрахувавши відстані почав скатуватись в бік ставка. Якби він почав котитись на 2 метри лівіше, то досить ймовірно, що спецефекти цього шоу зашкалили б і включили б в себе пару розчавлених селян і наших велосипедів. Масовка виконувала свої ролі прекрасно, тут були усі, п’яні друзі потерпілого, його дівчина, яка була готова виштовхати МАЗ власноруч, якби їй не заважали, браві істеричні жінки, які переймались що «тут же діти, що ви робите???!!!», маючи на увазі, що шестирічного хлопчика перемістити значно важче, ніж прибрати восьмитонний МАЗ; високодуховні подруги дівчини водія, які вимагали від усіх не використовувати нецензурних слів, адже «тут діти, мать вашу, бл*ть» і багато інших. В повітрі витала атмосфера свята і відчуття долучення до чогось історичного. Що не кажи, але вміють в селах проводити свята весело і душевно. Спочатку МАЗ намагались виштовхати вручну, видно, що курс фізики вивчали в селі за дуже прискореною програмою, зате кожен бажаючий міг долучитись. Далі знайшовся водій, який вирішив витащити МАЗ на своєму позашляховику, далі був трактор. Але сценарій не передбачав хеппі енду і тримав у напрузі до самого кінця. Розуміючи, що в кожному масовому святкуванні має бути бійка ми вирішили спостерігати за цим театром абсурду здалеку і перемістились трошки подалі. Доки хлопці з нашої команди перевіряли наскільки класно плавати і ниряти в шоломах, хтось притащив електробензопилу і почав пиляти «зайві» гілки дерева, в яке вперся МАЗ. Врешті лобове скло йому всеодно розбили, а трактор, здавалось, взагалі і не пробував витягнути вантажівку.

Закінчилось усе тим, що МАЗ скотився в яму, і, напевне стоїть нам і сьогодні. Скільки кінських сил треба задіяти щоб його звідти витягнути я не знаю. Натомість вже була сьома вечора і нам треба було вирушати додому.





Знову прекрасні краєвиди і сільські дороги, залізничний переїзд, де була спокуса залишитись і поїхати до Сум потягом. А також довгоочікувана зупинка у Вирах і чергове морозиво.



З Вирів покатили грунтовкою майже в повній темряві. Виїжджав я з Сум з легким постукуванням лівої педалі, натомість вкінці подорожі мій велосипед скрипів як стара двадцятирічна Україна. Місцями моя, не побоюсь цього слова, гордість українського велосипедобудування, подібно нашій збірній по футболу, намагалась зберігати лице і скрип кудись пропадав, але на трасі Степінівка-Суми прийшло розуміння, що себе не обманиш і скрип був перманентним. Навіть відсутність у мене задньої фари не мала ніяких наслідків, оскільки мене можна було легко ідентифікувати по звуку.



Приїхав додому я за кільки хвилин до півночі, втомлений, з болями в плечах ы спины, відчуттям, що увесь наступний тиждень буду ходити як ковбой, але щасливий, що пережив цю покатушку. Підсвідомість каже, що мене не заманити на таку покатушку більше ніякими коврижками, але авантюризм, підказує, що буде ще свято на нашій вулиці, ось тільки велосипед треба відмити від пилу і здати в ремонт… Але що заставляє цих людей кожні вихідні робити таке з собою залишається для мене і досі загадкою

Короткі підсумки:

- Проїхано 140 км.
- Зароблено найкумеднішу засмагу в житті з кружочками на долонях від велосипедних рукавичок.
- Пережито нові відчуття, як то укуси оводів в обгорівші ділянки шкіри, таке враження, що вони спеціально прицілювались, 90% укусів саме в обгорівшу шкіру.
- Випито близько 4 літрів води.
- Побачено 28 пам’ятників воїну визволителю, реально в кожному селі, а іноді здавалось що і по декілька.
- Побачено близько 50 видів хвойних рослин, в тому числі мінімум 3 метасеквої.
- Побачено напевно єдине дерево у світі, яке є одночасно родом, видом і сім’єю.
- Побачено 1 «стадо» і 5 гнізд лелек з малятками;
- Побачено церкву, одну з найкращих пам’яток зрілого класицизму в Україні;
- Прийнято участь (у якості глядача) в 1 масовому гулянні дня молоді в селі під тематичною назвою «Витягнути МАЗ з ями усім селом» за участю 50 місцевих аборигенів, 80% яких було п’яним, включаючи водія;
- Зібрано на себе, велосипед і з’їдено величезну кількість дорожнього пилу.
- Побачено незліченну кількість чудових краєвидів рідної землі.
- Зароблено масу позитивних емоцій.


Фото тут: pix.sfly.com/i56C0HJS

Последний раз редактировалось mayua; 28.06.2016 в 11:57
mayua вне форума   Ответить с цитированием
Старый 27.06.2016, 21:20   #9
Joni
Форумчанин
 
Аватар для Joni
 
Регистрация: 08.02.2010
Адрес: Сумы
Сообщений: 601
По умолчанию

Крайне приятно читать отчет, еще и на украинском, человека с незамыленным взглядом Отчёт с историческими справками - супер!
Огласите весь список героев
__________________

Людей люблю - природа ближе мне
Joni вне форума   Ответить с цитированием
Старый 27.06.2016, 21:32   #10
HaeMHuK
Форумчанин
 
Аватар для HaeMHuK
 
Регистрация: 24.08.2014
Адрес: UA, Sumy
Сообщений: 164
По умолчанию

Отчет действительно крут. Молодец
Вот только фотки залей так, чтоб можно было посмотреть без регистрации
HaeMHuK вне форума   Ответить с цитированием
Ответ

Опции темы
Опции просмотра

Ваши права в разделе
Вы не можете создавать новые темы
Вы не можете отвечать в темах
Вы не можете прикреплять вложения
Вы не можете редактировать свои сообщения

BB коды Вкл.
Смайлы Вкл.
[IMG] код Вкл.
HTML код Выкл.

Быстрый переход


Часовой пояс GMT +2, время: 11:51.


Powered by vBulletin® Version 3.8.1
Copyright ©2000 - 2018, Jelsoft Enterprises Ltd. Перевод: zCarot